Плеврити Плеврит – це захворювання, яке характеризується наявністю запального процесу листків (вісцерального, парієтального) плевральної порожнини. В нормі обидва листка володіють властивостями гістогематичного бар’єра. Згідно легенево-плевральної теорії циркуляції тканинної рідини при вдосі від’ємний тиск у грудній порожнині і середостінні забезпечує рух тканинної рідини з легені через вісцеральний листок в плевральну порожнину і далі через парієтальну плевру в лімфатичний апарат міжреберних проміжків і нижнього середостіння. В той же час у відповідності із законом транскапілярного обміну Старлінга різниця у співвідношеннях гідростатичного та онкотичного тиску в судинах парієтальної і вісцеральної плеври та порожнині плеври забезпечує рух рідини з капілярів парієтальної плеври в плевральну порожнину і всмоктування її вісцеральною плеврою. При відсутності запалення спостерігається висока двобічна (кров- порожнина) проникність плевральних листків для малих молекул – води, кристалоїдів, дрібнодисперсних білків, а також пеніциліну, стрептоміцину. У разі ж запального процесу в плеврі у перші дні спостерігається розширення лімфатичних капілярів, підвищення проникності судин, набряк тканини, інфільтрація підплеврального пласта. Відтак наступає тромбоз капілярів, зменшується проникність. На плевральних листках з’являються накладання фібрину у вигляді острівців або ж сітчастої плівки. Швидко відбувається організація його (фібрину) з подальшим перетворенням у щільну сполучну тканину. Настає анатомічна і функціональна блокада резорбуючого апарату плеври. Плеврит зазвичай виникає як вторинне явище, ускладнюючи різні захворювання легень, або ж якісь загальні захворювання (туберкульоз, ревматизм, системний червоний вовчак тощо). Розрізняють сухий (фібринозний) і ексудативний або випітний (серозний, геморагічний, гнійний, гнилостний, хільозний) плеврити. Сухий (фібринозний) плеврит. Зазвичай самостійного значення не має. Спостерігається при різних захворюваннях легень (пневмоніях, нагнійних захворюваннях легень, інфаркті легень тощо), як супутній процес при позалегеневих захворюваннях (піддіафрагмальний абсцес, холецистит, холангіт), а також при запальних захворюваннях (туберкульоз, ревматизм, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, системна склеродермія). Патоморфологія. Плевральні листки потовщені, гіперемовані з жорсткою, іноді зернистою поверхнею (осідання фібрину).Спостерігається злущення мезотелію з оголенням волокнистих структур плеври. При сприятливому перебігу накладання фібрину розмоктується. Проте частіше відбувається організація його з утворенням плевральних шварт. Клініка. Сухий плеврит зазвичай протікає з вираженим болевим синдромом. Біль здебільшого спостерігається при втягненні в процес парієтального листка. Ураження ж вісцеральної плеври – безболісне. Біль посилюється при кашлі, глибокому диханні, іноді навіть при розмові. Біль, обумовлений ураженням реберної плеври, локалізується зазвичай в ділянці патологічного процесу. При запаленні інших відділів парієтальної плеври біль може спостерігатись й поза грудною кліткою. При ураженні плеври в ділянці верхівки легені спостерігається болючість м’язів плечового пояса (симптом Штернберга), їх ригідність (симптом Потенжера). При діафрагмальному плевриті біль локалізується у правому підребер’ї, нагадуючи картину синдрому “гострого живота”. У випадку запалення парієтальної плеври в ділянці середостіння біль локалізується за грудиною, нагадуючи клініку гострих коронарних синдромів (нестабільна стенокардія, Q та не Q- інфаркт міокарда). Характерно, що плевральний біль наростає при нахилянні тулуба у здорову сторону (при міжреберній невралгії біль посилюється при нахилах у хвору сторону). Хворий оберігає уражену сторону, намагається лежати на здоровому боці. В зв’язку з болем дихання стає поверхневим, частим. Хвора сторона відстає в акті дихання. У більшості хворих спостерігається сухий кашель, який посилюється при рухах. При перкусії легень знаходять...